На долю двадцятичотирьохрічної дівчини випало багато випробувань, проте вона стійко тримається та невпинно торує життєву дорогу.

Фото Антона Осіна
Зачарований м’яч
Ще трирічною Юліана Мальцева почала опановувати фігурне катання, втім після переїзду родини такої можливості більше не мала, тож із шести років дівчинка навчалася вже у музичній школі. Згодом стала пристойною піаністкою і цілком могла продовжувати музичну кар’єру.
Проте сама Юліана обрала інший шлях.
— У нашій родині тато і дідусь були завзятими вболівальниками, дивилися всі трансляції футбольних матчів, емоційно переживали та коментували гру, — згадує вона. — Мені й самій подобалась палка атмосфера, а коли в семирічному віці зненацька опинилася у шкільній команді, то відчула, що в мене виходить краще, ніж у багатьох хлопців, і вже не могла відірватися від м’яча. Мабуть, справа у генах, бо ж і мама — вчителька фізкультури, — з усмішкою зізнається дівчина.
Відтоді Юліана не пориває з футболом. Спочатку тренувалася в харківському спорткомплексі «Арсенал», а згодом обдаровану гравчиню тренер Євген Погорєлов запросив до відомого ліцею-спортінтернату в Сокольниках.
І все ж таки — футбол!
Протягом декількох сезонів юна опорна півзахисниця була в складі харківського «Житлобуд-2», переважно на лавці запасних, грала за юнацьку збірну України, прогресувала, поки перша підступна травма тимчасово обірвала стрімкий злет спортсменки…
— Коли це трапилося, страшенно засмутилася, а що була зовсім недосвідченою, то зопалу вирішила покинути спорт і зайнятися чимось іншим. Так травма визначила подальший напрямок — вступила до медичного коледжу, який успішно закінчила. Але швидко зрозуміла, що без футболу жити не можу! Тому паралельно вчилася і грала у вишці вітчизняної першості з футзалу за «Луганочку», яка з відомих причин базувалася в Харкові.
Важке випробування
Саме на піку кар’єри в календарному матчі трапилось непоправне — важка травма Юліани з розривом «хрестів» та пошкодженням меніску… Пів року нога дівчини перебувала в спеціальному корсеті, лікар Антон Білостоцький ретельно опікувався процесом реабілітації та врешті виніс безжальний вердикт — професійний спорт у подальшому житті пацієнтки неприпустимий…
Юліана зізнається, що то був найтрагічніший момент її життя, адже розбилися вщент усі мрії та сподівання. Здавалося, з футболом, без якого не уявляла майбутнього, покінчено назавжди…
Знову на полі, у грі!
На той час Юліана заочно навчалася в академії фізичної культури, працювала вчителькою фізкультури у ліцеї для обдарованих дітей «Дивосвіт» у Люботині та відчувала щиру моральну підтримку рідних, колег і вихованців. Оговтавшись від травми, продовжила спортивну діяльність, більш того, значно розширила власні обрії — стала тренувати футбольну команду ліцею. Креативну й відповідальну фахівчиню оцінили в обласній федерації футболу, довірили проводити виїзні показові тренування.
Фото Антона Осіна
А нещодавно кандидатка в майстри спорту, студентка магістратури Харківської академії фізичної культури відкрила власну приватну футбольну школу «LUBOTEAM», у якій наразі навчаються понад 80 юних футболістів (з них майже 20 дівчат) від 6 до 15 років.
Фото Юліани Мальцевої
Поки всі — тренери (разом з Юліаною працює колега Віталій Ждаміров), діти та батьки задоволені результатом, адже тренування проводяться творчо і цікаво, а майже всі вихідні насичені участю в різних турнірах. Тож початок добрий і хочеться побажати так тримати!
Фото Антона Осіна
Заслужене визнання
— Безперечно пишаюся, бо вона надзвичайно цілеспрямована й віддана улюбленій справі, — характеризує доньку Тетяна Заєць, яка виконує адміністративні функції та всіляко допомагає Юліані. — Коли граємо на виїзді, бува, питають — з якої команди ця дівчинка? (Зріст Юліани — 160 см, вага — трохи більше 50 кг). Але коли бачать, як вправно і впевнено вона керує діями вихованців, які між ними довірливі стосунки без найменших образ та неповаги, як щиро однодумці прагнуть удосконалювати майстерність — ставляться поважно. З одного боку, мені шкода доньку, бо вона максималістка, трудоголічка, до того ж надто емоційна, а з іншщго, радію — займається улюбленою справою, адже без футболу не уявляє свого життя.
Фото Антона Осіна
Юліана живе разом з матір’ю та бабусею Кларою Терентіївною, які вимушено покинули окупований Луганськ, усі — педагогині за фахом і покликанням, турботливо доглядають за хатніми улюбленцями — сімома великими породистими собаками.
Щиросерда родина особливо вдячна директорці ліцею «Дивосвіт» у Люботині Світлані Волчковій та виконавчій директорці Харківської обласної асоціації футболу Олені Коробці за своєчасну підтримку дівчини на омріяній стежині. Таку довіру Юліана Мальцева цілком виправдовує.
Фото Антона Осіна